
Буктрейлер
у роботі з батьками дітей дошкільного віку

Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції.
Патріотизм – (від грецьк. яатріа – вітчизна) – любов до батьківщини, відповідальність за її долю і готовність служити її інтересам, а в разі потреби самовіддано боронити здобутки свого народу;
Патріотичне виховання – це прищеплення молодому поколінню почуття обов’язку перед Батьківщиною, відповідальності, високої гідності.
Патріотичне виховання – це виховання, яке передбачає виховання патріотичних почуттів, означає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності у будь-який час стати на захист Батьківщини, вивчати бойові традиції та героїчні сторінки українського народу, його Збройних Сил.
Державний патріотизм - ґрунтується на остаточній меті нації – побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому світогляді та державницькому почутті; це вищий патріотизм, який базується на державній ідеології та пов'язаний з почуттям громадянськості.
Територіальний патріотизм - базується на любові до того місця на землі (до місцевості, ландшафту, клімату тощо), де людина народилася.
Етнічний патріотизм - ґрунтується на почутті власної причетності до свого народу, на любові до рідної мови, культури, до власної історії тощо.
Національна свідомість – усвідомлення кожним членом суспільства своєї громадянської сутності, ідентифікація, тобто віднесення себе до тієї чи іншої національної спільності на основі уявлень про типові її риси, етнічну територію, мову, історію та духовні вартості, релігійні вірування, міфи, легенди, нарешті, коріння її генезису та умови розвитку.
Громадянська культура - ставлення індивідів до інституцій держави та настанов влади, їхня законослухняність та критична вимогливість. Виражається у ставленні населення до існуючого порядку, у знанні й визнанні ним суспільних норм, готовності дотримуватися їх.
Політична культура - рівень задоволення людиною й суспільством політичних ідей, концепцій, програм, досягнень суспільно- політичних думок.
Державно-патріотичне виховання – готовність держави визначати смислові концепти національної ідеї, духовно-моральних парадигм і здатність надихати громадян на великі звершення в ім’я благоустрою і духовного перетворення суспільства.