Економічне виховання — це цілеспрямований процес взаємодії дорослого та дитини, орієнтований на засвоєння доступних віку елементарних економічних понять, форму­вання моральних почуттів та морально-економічних якостей, необхідних для успішної економічної діяльності, розвитку інтересу до економічної сфери життя, формування навичок соціально-економічної поведінки [1]. 

Економічна освіта — це формування елементарних економічних уявлень, знань, умінь, і навичок щодо процесів вироблення, розподілу, обміну і споживання предметів довкілля, необ­хідних для участі особистості в усіх видах діяльності [3].

Економіка — це, перш за все, вирішення двох основних питань: звідки беруться гроші і як ними розпорядитися, при цьому відсутність одного їх них робить недієздатним інше. Економіка − це господарство, сукупність всіх процесів, що використовуються людиною для забезпечення життя і задоволення своїх потреб [2].

Економічні знання — сукупність економічних теорій про зміст, характер матеріальних благ, їх виробництво, обмін, розподіл і споживання, про вплив реального життя на розвиток суспільства [5].

Економічні вміння — це здатність особистості виконувати економічну діяльність спирається на її економічні вміння [5].

Економічні навички — це автоматизовані компоненти свідомої дії людини, які вироблені  в процесі здобуття економічних знань, завдяки яким  індивід спроможний виконувати певну дію автоматично — раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії. Наприклад, навички економічного рахунку та аналізу, навички раціональної організації праці [4].

Економічне мислення — здатність людини усвідомлювати явища економічного життя, засвоювати економічні поняття, ідеї, теорії, зіставляти їх з практикою і орієнтуватися в економічному житті [5].

Економічна грамотність — це засвоєння предметних знань, умінь і практичних навичок, необхідних людині як осо­бистості в її суспільно-господарчій діяльності. Рівень економічної грамотності залежить від вікових можливос­тей людини в діяльнісній сфері. Економічна грамотність — це сукупність знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій, поведінки, пов'язаних з процесом перетворення їх осо­бистістю у свою внутрішню потребу, що виступає необхідним чинником у соціально-господарчій її життєдіяльності [1].

Економічна культура — це комплекс уявлень, переконань, звичок, стереотипів поведінки, які реалізуються в економічній сфері суспільства й пов’язані з економічною діяльністю [3].

Первинний економічний досвід — це елементарна форма відображення економічної діяльності, що є сукупністю отриманих раніше знань про сутність економічних відношень і понять, а також виступає необхідною умовою для подальшого їх збагачення (А. Сазонова).

Економічна соціалізація — це об'єктивний процес засвоєння індивідом економічних поглядів, зразків економічного поводження, освоєння со­ціальних ролей, навичок, цінностей, пристосування осо­бистості до соціальних норм [1].

 

Список використаних джерел:

1. Богуш А. М. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш. – Київ: Слово, 2008. – 408 с.

2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Семен Устимович Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. – 375 с.

3. Економічний енциклопедичний словник : у 2 т. / Мочерний С. В., Ларіна Я. С., Устенко О. А., Юрій С. І. / за ред. С. В. Мочерного. – Львів : Світ, 2005. – Т. 1. – 616 с..   

4. Нісімчук А. С. Педагогіка [Електронний ресурс] / Андрій Сергійович Нісімчук // Атіка. – 2007. – Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.com/1299101056433/pedagogika/ekonomichna_osvita_osobistosti_navchalnomu_protsesi.

5. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи / Михайло Миколайович Фіцула. – Київ: Академвидав, 2006. – 352 с.