Мораль – (лат.moralis – моральний, від mos(moris) – звичай, воля, закон, властивість) – система поглядів, уявлень, норм, оцінок, які регулюють поведінку людей; форма суспільної свідомості (за Т.Поніманською).

​

Моральний розвиток – рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованості моральних почуттів і моральної поведінки (за Т. Поніманською).

​

Моральний реалізм дитини – концепція, згідно з якою у дітей дошкільного віку значно вище розвинута логіка моральних суджень, ніж моральні почуття (за Т.Поніманською).

​

Моральні почуття – стійкі переживання у свідомості людини, які зумовлюють її вольові реакції, ставлення до себе, інших людей, явищ суспільного буття (за Т.Поніманською).

​

Моральний контекст – основний простір життя дошкільника, оскільки його основна увага зосереджена на встановленні взаємин з людьми – різними за віком, ступенем спорідненості, статтю, прихильністю.

​

Моральність  –  це сукупність реальних відносин, які виникають між людьми згідно загальноприйнятних норм, що оцінюються з позицій добра і зла.

​

Моральне виховання –  це виховний вплив школи, дошкільного навчального закладу, сім'ї, громадськості, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі та практичної діяльності.

​

Моральний вибір – це усвідомлення віддання людиною тому чи іншому варіанту поведінки відповідно до особистих або суспільних моральних настанов.

Моральний розвиток – рівень засвоєний уявлень про моральні норми, сформованість моральних почуттів і моральної поведінки.

​

Моральні норми –  суспільно вироблені правила поведінки, якими керуються люди у своєму житті і вчинках.

​

Моральний еталон – зразок високоморальної особистості, наділеної доброчесністю, благородством тощо.

​

Моральні потреби – це потреби спілкування з іншими людьми за встановленими (прийнятими) правилами поведінки. Мораль завжди носить соціально-груповий характер: мораль сім'ї, мораль соціальної групи. Мораль нав'язується особистості ззовні у формі певних норм та правил. Оцінка моральної поведінки виходить із соціального оточення.

​

Методи морального виховання – способи педагогічної взаємодії, за допомогою яких здійснюється формування особистості відповідно до мети і завдань морального виховання і вікових особливостей дітей (за Т.Поніманською).